Село Політне не дивує новизною. За останні роки тут, у Лазівській глибинці, збудовано стадіон, розбито парк, реконструйовано сквер. Цього року введено об’єкт не соціального, а промислового призначення – тепличний комплекс. Виріс за селом.
Комплекс включає 13 плівкових теплиць загальною площею 400 кв. У травні завершилася їх збірка, і під плівкою вже зеленіють посаджені перець, баклажани, огірки. Фермер Микола Пак не приховує свого задоволення: перехід на закритий ґрунт – справді порятунок від частих мінливостей негоди.
Тепличне містечко – результат спільних зусиль фермера та Міністерства сільського господарства та продовольства області, яке підтримує сімейні ферми грантами. І це стосується не тільки худоби. У центрі уваги й рослинництво. Навесні минулого року Пак представив бізнес-проект і до кінця року отримав 12.8 млн рублів з федерального і регіонального бюджетів. Власні інвестиції склали 5.4 млн. грн. А потім, у грудні, Микола одразу взявся за пошуки металу та плівки. Перший квартал майбутнього року, коли ціни пішли вгору, не налякав: будматеріали вже були закуплені та чекали на монтаж.
Батьківський дім
Микола Пак – фермер у другому поколінні. На його очах там же, в Політному, батько вирощував картоплю, овочі, баштанні. Завдяки державній підтримці Білорусь придбала трактор МТЗ-82.
Шість років тому Геннадій Пак передав господарство синові. Показуючи теплиці, Микола не помітив, що господарство виростило ще 20 гектарів ріллі, і це придбання закріплено Росреестром.
– Садив кавуни. А завершення посадки картоплі через дощі перекочували на червень», – розповів він про ситуацію з відкритим ґрунтом.
Погодні катаклізми не скасовують план – цього року зібрати 310 тонн овочів. Господарство справді сімейне: сніг ще не розтанув, а дружина Ольга почала вирощувати розсаду. Звичайно, це огірки і помідори, перець і баклажани ... Вони радують смарагдовим кольором листя в теплицях, але частину розсади Ольга продає в Хабаровську на ринку вихідного дня.
Робота для односельців
Начальник управління малих форм господарства МінАПК Галина Подузова звертає увагу на те, що не всім, хто декларує намір займатися сільським господарством, гарантована державна підтримка.
– Бізнес-план розглядає обласна комісія, до складу якої входять спеціалісти, які десятки років працюють у галузі. І будь-хто з них одразу бачить, хто розраховує на грантові кошти – обізнана людина, яка добре попрацювала, щоб підняти економіку, чи бажає експериментувати, і не своїми грошима, а бюджетними», – сказала Подузова.
Той самий Пак виступив перед комісією, обґрунтовуючи не лише розміри та кількість теплиць, а й щорічну прибавку врожаю з виходом 430 тонн. Буває й по-різному: вартість придбання худоби порахували, а про корми забули. Або створення робочих місць не сприймається серйозно. Мовляв, домочадцями впораємося… Добре, впораємося, але на субсидію не розраховуйте, адже федеральний закон передбачає офіційне працевлаштування не менше трьох осіб. Держава також підтримує селянські господарства, щоб сільські жителі не їздили на роботу в далекі краї.
– Взяв сімейну пару для посадки та прополки в теплицях. Сказав і показав, що робити. Вранці привожу на роботу, ввечері, звичайно, забираю. Я плачу 1,200 рублів на день», – пояснив Пак.
Завод не є конкурентом
З 2013 року, коли Мінсільгосп РФ запустив грантову підтримку сімейних фермерських господарств, селянські господарства області отримали за цією програмою майже 300 мільйонів рублів. Вкладено значно більше, оскільки програма реалізується на умовах співфінансування. Як правило, до 30% коштів, виділених на конкурсній основі, додається 70% власних коштів.
Серед перших стипендіатів стала голова селянського фермерського господарства з села Чорна Річка Хабаровського району Оксана Арянкіна. Господарство спеціалізується на молочному тваринництві, за грантові кошти закуплено чистопородний молодняк. Це дозволило не тільки збільшити надої, а й організувати переробку.
Сімейні ферми сіл Ільїнка та Федорівка цього ж району за підтримки дотацій вирощують кіз. І сьогодні козяче молоко з лікувальними властивостями можна придбати в торгових мережах обласного центру.
Сімейні ферми сіл Ільїнка та Федорівка цього ж району за підтримки дотацій вирощують кіз. І сьогодні козяче молоко з лікувальними властивостями можна придбати в торгових мережах обласного центру.
Голова селянського фермерського господарства з Бікінського району Наталія Крючек за кошти гранту облаштувала, облаштувала та запустила забійний цех, послугами якого користуються інші свинарські господарства, в тому числі особисті підсобні господарства. Цех виготовляє пельмені та інші напівфабрикати.
Минулого року стипендію отримала Оксана Малоземова, голова селянського господарства села Півань Комсомольського району. Її не бентежить сусідство з міським молокозаводом: за бюджетні та власні кошти нарощує поголів’я та розвиває переробку.
Не обійшло стороною і селянсько-фермерське господарство з Охотщини. Реалізує проект розвитку конярства. Грант дозволив створити табун якутських коней, які пасуться цілий рік.
Примітний факт: на територіях області, прирівняних до районів Крайньої Півночі, частка бюджетного фінансування при отриманні субсидії зростає до 80%. А в Охотському та інших районах Крайньої Півночі – до 90%. Чим більше вітчизняної агропродукції, тим менше імпорту.
– На півночі та на півдні одна проблема – брак сільськогосподарських угідь. Вирішуємо її із залученням обласного агрофонду, який має меліоративну техніку. Порослі дрібноліссям ділянки ріллі, якими користуються фермери, розчищаються і стають придатними для сільськогосподарського виробництва, – пояснила Галина Подузова.
По-родинному, по-діловому
Спостерігається тенденція використання капіталу для створення сімейних ферм. Так, Микола Скалюк, який займався продажами, і його дружина Юлія Лопатіна відродили молочне тваринництво в селі Корсаково-1 Хабаровського району – тому самому, в якому розташовувалася центральна садиба радгоспу «Красноріченський». Як власними силами, так і за грантові кошти відновлено корівники, закуплено молодняк, повертають в обіг сільгоспугіддя.
Армен Карамян із села Сосновка цього ж району не один рік присвятив будівельно-торгівельному бізнесу. Сьогодні його дружина Асмік очолює селянське господарство, яке займається розведенням індиків. Нещодавно вирощувальне господарство відвідав Михайло Дегтярьов, і Армен досконало розповів губернатору про плани створення племінного поголів’я.
Олександр Старієнко – відомий на Ульчі підприємець. Має багатогалузевий бізнес, який включає торгівлю, лісозаготівлю, заправки. Син Кирило – голова селянського господарства, яке отримало дотацію на розвиток м’ясного скотарства.
– Досвідчені підприємці розуміють, що кращого інвестування, ніж у сільське господарство, немає. Потреби в товарах і послугах можуть змінюватися, але харчування завжди буде на першому місці, констатує Галина Подузова.