#GreenhouseVegetableProduction #FertilizerManagement #NutrientUseEfficiency #SustainableAgriculture #EnvironmentalSustainability #AgriculturalPolicy #ClimateAdaptation #CropNutrition #China'sAgriculture #AgriculturalInnovation
У сільському господарстві Китаю, що постійно змінюється, динаміка застосування добрив у тепличному вирощуванні овочів (GVP) стала критичною проблемою. Ця стаття містить всебічний огляд, що охоплює понад три десятиліття, проливаючи світло на зміни в звичайних нормах внесення (CAR) і ефективності використання поживних речовин (NUE) добрив.
За останні тридцять років виробництво тепличних овочів у Китаї пережило експоненціальний сплеск, перетворивши країну на світового лідера у вирощуванні овочів. Однак таке стрімке розширення пов’язане з власним набором проблем, зокрема щодо управління внесенням добрив. Ретельний аналіз 476 дослідницьких робіт, охоплених з 1990 по 2021 рік, відкриває інтригуюче уявлення про мінливий ландшафт практики внесення добрив у китайському секторі GVP.
Отримані дані вказують на помітне зниження CAR для азотних (N) і фосфорних (P) добрив з 1993 по 2020 рік, поряд із коливанням CAR для калійних (K) добрив протягом того самого періоду. Примітно, що такі регіони, як теплі райони навколо Бохайського моря та субтропічні дощові райони в басейні річки Янцзи, продемонстрували більший CAR добрив порівняно з іншими регіонами через відмінні кліматичні умови.
Незважаючи на похвальне зростання виробництва овочів, надмірне використання добрив при інтенсивному тепличному вирощуванні викликає занепокоєння щодо екологічної стійкості та ефективності використання поживних речовин. Дослідження підкреслюють необхідність адаптованих стратегій внесення добрив для оптимізації продуктивності та одночасного пом’якшення несприятливого впливу на навколишнє середовище.
Опираючись на безліч літературних джерел, цей огляд підкреслює необхідність впровадження стійких практик внесення добрив для забезпечення довгострокової життєздатності китайського сектору GVP. Вивчаючи міжрічні тенденції та фактори впливу, дослідження підкреслює важливість нюансованого управління внесенням добрив, адаптованого до різноманітних кліматичних умов і вимог до культур.
Незважаючи на значне зростання китайського сектору GVP, вкрай важливо віддати пріоритет екологічним практикам удобрення, щоб захистити цілісність навколишнього середовища та забезпечити постійне процвітання сектора. Завдяки узгодженим зусиллям і обґрунтованій політиці Китай може прокласти шлях до більш стійкого та стійкого сільськогосподарського майбутнього.